Тургенеф

На питання «Як пройти до бібліотеки?» тут навряд чи дадуть відповідь. «Тургенеф» – це не жарт і не письменницький будинок. У гастрономічному ресторані розмовляють, а інколи і малюють, палітрою смаку. І не варто множити та складати в умі шестизначні цифри, прикидаючи, у скільки обійшовся власникам інтер'єр. Навіщо? Адже багате оздоблення кольору золота і срібла у всі часи відрізняло святковий чорний колір від офісного і чернечого. А дзеркала не просто розширюють простір, вони роблять його нереальним, залишаючи гостю рівно стільки, скільки йому потрібно в даний момент. І кожного разу, навідавшись до «Тургенефа», знаходиш новизну, яка відповідає стану душі.

На діловий обід з партнерами, як правило, приходять швидко, вчасно і вибирають місце під сонцем (а як інакше назвати позолочене світило?) Надвечір, навпаки, ступають неспішно, роздивляються приміщення, даючи очам відпочити після мокрих вулиць і офісної одноманітності. Навіть дуже красиві дівчата інколи нудьгують, і тоді хоч би половинка прекрасного лицаря, це краще, ніж нічого. Адже що наше життя? Ілюзія, в яку віриш. А ресторан «Тургенеф» якраз те місце, де матриця гастрономічної свідомості вирівнює емоційні пропуски буття і робить з нього свято. Для кого? А раптом густі вершки нашого суспільства на якийсь час втратять апетит?

Так, правда, він не безкоштовний, але ціна питання адекватна. Основний капітал, до речі, вкладений не в інтер'єр, а в підготовку кухарів. Практика показує, що набагато надійніше виучувати за кордоном своїх, ніж запрошувати іноземців. Паризька гастрономічна школа «Ле кордон блю» – альма матер шефа-кухаря «Тургенеф», пустила паростки високої кухні в Києві.

Не варто шукати рецепти успіху ресторану «Тургенеф» в романі «Батьки та діти», там його немає. Остання буква в назві не збігається з прізвищем класика, а це означає, що, в бізнесі, як в літературі, все потрібно створювати з чистого аркуша!